Музейний комплекс «холодної війни»
Базою музею став підземний завод та арсенал у м. Балаклаві, збудований у 1961 р. для ремонту підводних човнів. Півкілометровий канал, глибиною 8–10 м і шириною від 12 до 22 м з системою підземних приміщень, поєднаних транспортними коридорами, проходить через 126-метрову скелю. Загальна площа всіх приміщень і ходів — 9600 м², площа водної поверхні під землею — 5200 м², довжина сухого доку — 102 м.
Субмарини, які були на озброєнні Чорноморського флоту, з бухти своїм ходом по каналу потрапляли в середину комплексу і непомітно під водою виходили на бойове чергування. У підземному каналі зроблено вигородку — сухий док, де, власне, і ремонтували човни на стапелях. Воду з доку відкачували за дві години. Канал перекривався міцними 120 — 150-тонними батопортами. В укритті могло знаходитись 7–8 підводних човнів. Для перебування і роботи людей в умовах ядерної війни тут були розташовані всі потрібні системи — герметизації приміщень, очищення й подачі повітря, вентиляції, автономного вироблення електроенергії, створено запаси продовольства та пального. Для зберігання запасів пального в скелі були розміщені величезні резервуари.
Об«єкт міг витримати ядерний удар у 100 кілотонн і не втратити дієздатності.
Батопорт
Транспортний візок в локальній зоні арсеналу
Двостулкові протиударні ворота
Спуск до сухого доку
Найбільший на Чорному морі захисний протиатомний комплекс зі штучним водним каналом і системою життєзабезпечення в розпалі «холодної війни» залишався непомітним навіть для американських супутників-шпигунів. Таємниця цієї незвичайної фортифікаційної споруди, яку без перебільшення можна назвати шедевром військової інженерної думки, була відкрита лише після розпаду СРСР. Своє значення завод як стратегічний об«єкт почав втрачати з переозброєнням флоту й надходженням в експлуатацію підводних човнів більших за розмірами своїх дизельних побратимів, які не могли увійти в канал. Завод працював до 1993 р. У 2000 р. фактично розграбований об«єкт був переданий Військово-Морським Силам Збройних Сил України.
Після перетворення об«єкта на філію Національного військово-історичного музею України розпочався новий етап у його історії. До Військово-морського музейного комплексу входить підземна частина заводу, арсенал, а також морський причал і кілька будівель.
Відкриття філії відбулось 1 червня 2003 р. Для огляду туристів відкриті зони навколо штучного каналу, який проходить гору наскрізь, декілька цехів заводу та арсенал, де зберігались торпеди і ядерні боєголовки.У серпні 2005 р. відбулось урочисте відкриття першої експозиції, присвяченої створенню та діяльності Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Серед експонатів привертають увагу зразки уніформи — мундири перших головкомів ВМС ЗСУ віце-адмірала Б. Кожина та контр-адмірала В. Безкоровайного, однострої матросів і офіцерів, а також колекція нарукавних знаків частин та підрозділів. Експонується колекція посадових прапорів і прапорів різноманітних служб. Серед них унікальний — перший державний прапор організаційної групи ВМС, а також прапори командувача, начальника штабу ВМС ЗС України, вимпели військових кораблів.
У приміщенні штольні «Арсенал» розміщено військово-морське озброєння. Це і колекція стрілецької зброї, що її використовує особовий склад, і мінно-торпедне озброєння надводних кораблів та підводних човнів (якірні, протичовнові, універсальні, донні, корабельні середні, контактно-протидесантні міни, реактивні глибинні та глибинні бомби, бомбоскидаючий пристрій, глибоководний мінний захисник, самонавідна електронна торпеда тощо), а також представлені моделі підводних та надводних кораблів.
20 серпня 2009 року в штольні, де раніше зберігалась ядерна зброя, була відкрита музейна експозиція «Підводні сили Чорноморського флоту. 1944 — 1994 рр.».
Експонати виставки наочно демонструють основні етапи розвитку Підводних сил Чорноморського флоту в період з 1944 до 1994 рр. Представлено багато фото, архівних документів, моделей човнів, нагород та інших морських раритетів. Ряд документів і матеріалів належать безпосереднім учасникам подій.
Експозиція виставки є надзвичайно цікавою не тільки тим, що відображає історію діяльності 14-ї дивізії підводних човнів Чорноморського флоту, тяжку працю воїнів-підводників, а й тим, що показує діяльність раніше надзвичайно секретної ракетно-технічної бази, де зберігалася ядерна зброя для підводних човнів, а також діяльність полігону з випробування балістичних ракет морського базування, розповідає про розробку біотехнічних комплексів (роботу з дельфінами), підготовку інженерів-підводників у Севастопольському вищому воєнно-морському інженерному училищі та ін.
15 липня 2013 року Міністерством оборони України було затверджено наказ від 15.07.2013 № 484 «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 16.07.2010 № 374» про ліквідацію до 31 жовтня 2013 року філій Національного військово-історичного музею України — Військово-морського музейного комплексу «Балаклава» та — Військово-морського музею України і створення філії НВІМУ — Центральний військово-морський музей України, до складу якого входять музейні комплекси — Музейний комплекс «холодної війни» (головний офіс) та Музейний комплекс «Михайлівська батарея».
За матеріалами: nvimu.com.ua
© Ноосфера
