На розкопках самого таємничого некрополя Криму археологів лякали потойбічні сили
На розкопі. Склеп № 1040 — перш тут спочивали знатні сармати. Фото: І. Ковальова
Фанатиків. Науковий співробітник Національного музею героїчної оборони і звільнення Севастополя Павло Ляшук прилучився до Усть-Альмінської експедиції в 1993-му. Тоді йому частенько доводилося «працювати стукачем»: варто було комусь на Севастопольську «гірку» винести річ, знайдену на Усть-Альмі, він відразу ж повідомляв про це керівництву.
«Раніше археологи жили якось веселіше, — згадує з посмішкою історик. — Через мізерне фінансування здорових мужиків, які повинні були махати кирками, годували манною кашею, зате на кожного виділявся спирт для дезінфекції рук: від усіх потрошку — виходило півлітра ». Молодший науковий співробітник Кримської філії Інституту археології НАНУ Геннадій Медведєв в команді трохи менше — 16-й сезон.
«Тут особлива атмосфера, яка притягує, — зізнається він. — Життя насичена — день іде за три, а всі турботи залишаються в цивілізації ».
Археолог вірить в існування потойбічного: траплялося, варто було «вторгнутися» у похоронний склеп, тут же піднімався шквальний вітер і починалася гроза. «Речі, які лежать там, померли, пішли разом з небіжчиком. А ми повертаємо їх, висмикуємо в наш простір, порушуючи природний хід часу, — говорить він. — Але з точки зору археологи — ми рятуємо могильник від розорення».
ТРАДИЦІЇ. «Житловий масив» табору утворюють старенькі намети. Сакральної вважається та, в якій зберігається провіант і базується начальник. Окультне місце — умивальник, але подовгу біля нього не затримуються — води обмаль. У невеликій кухоньці — казани з борщем і ячної кашею. Під навісом, за великим столом, не тільки трапезують, а й грають у доміно.«Ідея і цього навісу й грубки належала співробітнику Бахчисарайського історико-культурного заповідника Івану Лободі, — каже Пуздровський. — Як і ритуал святкування Дня археолога, який відзначається 15 серпня: співробітники експедиції урочисто будуються, слухають гумористичний наказ, потім ті, хто потрапив до нас вперше, дають клятву ». Щоб поповнити ряди археологів, потрібно поцілувати кирку і прийняти жертовну їжу: з'їсти шматочок землі і обглодать кісточку. А для повного щастя — заробити по «п'ятій точці» лопатою.
УСТЬ-Альмінської СКАРБНИЦЯ
Городище займає мис, який на картах XIX століття значиться як Керменчик, що в перекладі означає «маленька фортеця». Вже тоді жителі села Альма-тамак знали: тут знаходиться древнє поселення. Усть-Альмінське городище та некрополь — пам'ятник культурної спадщини національного значення. У південно-західному Криму це найбільший центр кримських скіфів, який поступається за своїми масштабами тільки Неаполь Скіфський. Територія городища близько 6 га, а прилеглого до нього некрополя — 4 га.
Широкого розголосу в наукових колах археологічний об'єкт отримав в 1930 роки, коли про нього написав Микола Ернст. У 1945–1946 роках тут працювала Тавро-скіфська експедиція під керівництвом Павла Шульца. У 1964 році, коли при посадці лісу «відкрився» могильник, за розкопки взялася Тарханкутська експедиція Олександра Щеглова. З 1968 до 1984 року копав загін Тетяни Висотський. Спочатку 1990-х, коли об'єкт «облюбували» грабіжники, була сформована комісія щодо його охорони. А в 1993-му — Альмінський загін, а потім і Альминская експедиція, яка досліджувала вже більше 700 поховальних споруд.Джерело: «Сегодня«Автор: Ковальова Ірина
© Ноосфера
