У «гормона кохання» виявили «темні сторони»
Відчуваєте постійну тривогу? Можливо, у вас накопичилося занадто багато «гормону кохання».
Окситоцин може викликати не тільки почуття любові та емпатії до ближнього: залежно від соціального контексту він здатний втягувати людину в стан тривоги і депресії.
Гормон окситоцин часто називають гормоном любові: він підсилює почуття любові і взагалі соціальної прихильності, відкриває «емоційні канали» у спілкуванні з близькими, причому впливає не тільки на психологічні аспекти взаємин, а й на фізіологічні. Однак, як з'ясували дослідники з Північно-Західного університету (США), у окситоцину є і темна сторона: через нього нам навіть через досить багато часу не дають спокою шкільні знущання або начальницьке хамство — іншими словами, окситоцин змушує нас занадто довго пам'ятати негативний соціальний досвід.
Відчуваєте постійну тривогу? Можливо, у вас накопичилося занадто багато «гормону кохання». (Фото JGI / Jamie Grill.)
У журналі Nature Neuroscience автори роботи пишуть, що окситоцин в стресовій ситуації активував якусь область мозку, яка посилювала пам'ять про цю ситуацію. Експерименти ставили на мишах: у першому тварин поміщали в клітці з агресивними особинами, де їм влаштовували соціальний стрес. Стресованих миші відрізнялися за окситоциновий рецепторам в мозку: у одних ці рецептори були взагалі вимкнені, в інших їх було більше, ніж завжди, а у третіх — звичайне кількість. Через шість годин після зіткнення з агресивними особинами тварин поміщали в ту ж клітку. Ті, у кого не було рецепторів до окситоцину, взагалі не боялися агресорів: ніякої емоційної пам'яті про минуле у них не збереглося. А ось тварини з надмірною кількістю окситоцинових рецепторів боялися більше звичайного — сильніше, ніж не мають рецепторів і ті, у кого їх число було в нормі.
У другому експерименті мишей через шість годин після соціального стресу поміщали в коробку, де злегка били струмом — безболісно, але відчутно. Через добу тварин знову селили в «електрокоробку», але струмом вже не били. Миші без рецепторів не відчували ніякого страху перед цим місцем, тоді як тварини з підвищеною кількістю рецепторів впадали в паніку. Тобто окситоцин посилював негативний емоційне сприйняття навіть до тієї ситуації, до якої він не мав відношення: гормон виділявся при взаємодії з агресивними мишами, але дія його поширювалося і на ситуацію з коробкою.
За словами дослідників, «темна сторона» окситоцину виявлялася в області мозку, званої перегородкою і пов'язаної з емоційною відповіддю на стрес. Тут він включав сигнальний фермент ERK-кіназу, який стимулював нейронні сигнали, що проходять через перегородку та пов'язані з відчуттям страху і тривоги.
Тобто, як каже Олена Радулович, керувала експериментами, окситоцин не варто розглядати як чарівний засіб від тривог і соціальних страхів -, а саме в такій якості окситоцин вже зараз використовують в деяких психотерапевтичних методах лікування від депресії. Навпаки, якщо людина страждає від постійного відчуття тривоги, депресії і т. п., то непогано було б перевірити, а чи не занадто багато в нього в мозку окситоцину? І не знизити Чи рівень цього «гормону кохання», щоб індивід остаточно не зійшов з розуму від стресу?
Це перша робота, в якій експериментально показано (хай і на тварин), як окситоцин стимулює стресову пам'ять, викликану несприятливою ситуацією. Проте варто зауважити, що пані Радулович і її колеги не перші дослідники, що здогадалися про «темній стороні». Так, зовсім недавно ми повідомляли про роботу Дженніфер Бартц з Медичної школи гори Сінай (США), яка прийшла до висновку, що саме по собі дію окситоцину не може бути ні позитивним, ні негативним, а його плюси і мінуси визначаються соціальним контекстом.
Підготовлено за матеріалами Північно-Західного університету.
Фото на заставці належить Shutterstock.
© Ноосфера
