Тиждень Кобзаря: Шевченкіана з фондів Музею Великої вітчизняної війни 06.03.2014 13:19

У Меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років» відкрито виставку «З ім«ям Тараса — до Перемоги!» з нагоди 200-річчя від дня народження славетної людини, видатного поета, художника, мислителя — Тараса Григоровича Шевченка.

Здавалося б, що поєднує історію Другої світової війни і поезію Т.Г. Шевченка? Однак, вдумаймося у слова: «Такого ще не творилося у нас на Вкраїні, та й ніколи не створиться…», «І вражою злою кров«ю волю окропіте…», «І на оновленій землі врага не буде, супостата…». Ці рядки на плакатах воєнного часу, на шпальтах фронтових газет, що представлені в експозиції Меморіального комплексу, були потужною ідеологічною зброєю в боротьбі з нацизмом. Тому й виникла ідея створити в Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років таку виставку. В основі — плакати; фронтова періодика; «Кобзарі» та інші друковані твори Шевченка воєнного часу; довоєнне видання «Кобзаря» з бібліотеки Героя Радянського Союзу генерала М.П. Кирпоноса — командувача Південно-Західного фронту; унікальні видання творів Т.Г. Шевченка 1860 — 1946 років з особистої колекції Митрополита Київського і всієї України Володимира. Гордістю колекції є авторські ескізи плакатів українського художника В. І. Касіяна із серії «Гнів Шевченка — зброя Перемоги», створені в 1942–1943 роках у Самарканді. Ім«я українського Генія зобов«язувало не зганьбити прізвище «Шевченко». Воїни — Шевченки виявляли блискучу військову майстерність, звитягу й мужність. На виставці представлені документи фронтовиків — Героїв Радянського Союзу на прізвище «Шевченко»; сповіщення про загибель воїнів — Шевченків.

Поезія українського Генія пророча й сьогодні, і такою залишиться в наступні роки розбудови Української держави. Бо ж ради нас усіх — і мертвих, і живих, і ненароджених земляків його в Україні і не в Україні — він благав у Господа:

Ридаю,

Молю ридаючи, пошли,

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб слово пламенем  взялось,

Щоб людям серце розтопило.

І на Украйні понеслось,

І на Україні святилось

Те слово, Божеє кадило,

Кадило істини…Джерело:  Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років»

©  Ноосфера