Тарас Шевченко і Леся Українка. Діалог поетів у Колодяжненському музеї
9 березня 2014 року, до 200-літнього ювілею Т.Г. Шевченка, у Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки відбулася презентація виставки «Тарас Шевченко і Леся Українка. Діалог поетів».
На виставці представлені твори живопису з фондів музею: картина «Леся у Тарасовій світлиці в Каневі» (художник П.Басанець), автопортрет «Т.Шевченко» (копія, невідомий художник), автолітографія «Тарас Шевченко» (художник В.Перевальський). Особливу цінність має картина волинського художника кінця XIX — першої половини XX ст., знайомого родини Косачів, Андроника Лазарчука «Шевченко і Куліш», з аналізу якої виникає ланцюжок документальних фактів: «Буквар» Куліша — «Буквар» Шевченка — оповідання «Школа» Лесі Українки. Цінна фотолистівка початку XX ст. «Види могили Шевченка», придбана у колекціонера М.Забоченя, знайомить з зовнішнім виглядом хати, у якій пролунав перший крик майбутнього поета і мислителя, і з останнім його пристанищем — могилою у Каневі. Десь тут, у світлиці біля могили, є рушник, який вишили Леся Українка і Маргарита Комарова. Копія рушника є експонатом виставки.
Серія поштових конвертів із зображенням Кобзаря і спецпогашенням представляють відкриття пам«ятника Тарасові Шевченку у Луцьку 1995 року. Фотолистівка з автопортретом Шевченка вийшла до 75-их роковин від його смерті. Вона є символічним продовженням шевченкіани Лесі Українки і родини Косачів. У них це свято називалося «Роковини Шевченка» і проводилося щороку. Про це свідчать світлини з приміщень Київського товариства «Просвіта», редакції видавництва «Рідний край».
Тарасові Шевченку його молодша посестра Леся присвятила чотири твори: «Жалібний марш» (1888 р.), «На роковини Шевченка» (1889 р.), «Легенда» (1906 р.). На 50-і роковини смерті був написаний вірш «На роковини». Два з них представлені на виставці.
Колекція «Кобзарів» Шевченка на виставці перегукуються з виданнями творів Лесі Українки, творами на спільну тему, серед яких найголовніші — біль за уярмлену, знедолену Україну і віра у її волю і благополуччя. Це були поети такої величини, що мислили в одному напрямку, одними образами, одними категоріями:
Радуйся, ниво неполитая!
Радуйся, земле, не повитая
Квітчастим злаком! Розпустись,
Рожевим крином процвіти!
Тарас Шевченко.
Зори плугами
Се бойовисько, не давай ні кроку
Землі обітованої. Посій
Понад границями пшеницю добру,
Відгородись житами від пустині.
Леся Українка.
Джерело: prostir.museum
© Ноосфера
