Cтворений Національний комітет Блакитного Щита: працюємо без обіду
21 лютого 2014 року на території об'єкта Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — Святої Софії Київської, від імені Української бібліотечної асоціації, що є складовою Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ (IFLA), Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM) та Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам«яток і визначних місць (ICOMOS) підписано протокол про створення Національного комітету Блакитного Щита. Приєднатися до протоколу запрошені українські архівісти.
Міжнародний комітет Блакитного Щита (ICBS) — свого роду Червоний Хрест культури — міжнародна організація, заснована 1996 року для захисту культурної спадщини від загрози збройних конфліктів та стихійних лих. Назва походить від знаку, затвердженого Гаазькою конвенцію 1954 року про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту.Міжнародний Блакитний Щит складається з представників п'яти організацій — Міжнародної ради архівів, Міжнародної ради музеїв, Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць, Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ, Координаційної ради асоціацій аудіовізуальних архівів.Український національний комітет Блакитного Щита очолив Микола Яковина (ICOMOS Україна), співголови — Ірина Шевченко (IFLA) та Сергій Лаєвський (ICOM Україна).Новопостала організація негайно включилася в діяльність міжнародної спільноти, запропонувавши ЮНЕСКО та Міжнародному Блакитному Щиту документи про пам«ятки в зоні збройного кровопролитного конфлікту в Україні, зокрема про сплюндровані фонди Музею історії Києва. Блакитний Щит України покликаний реагувати на усі кризові ситуації, які можуть вплинути на стан культурної спадщини.Виходячи з цього, Блакитний щит за підтримки Самооборони Майдану просить негайно повідомляти (з перевірених джерел!) про випадки пошкодження або руйнації музеїв, пам'яток культури, архітектури, мародерства, вивезення цінностей в Києві для оперативного реагування — на цю сторінку або на гарячу лінію Самооборони: 097 820 68 63
Працюємо без обіду Воронье мне не выклюет глаз из глазниц, потому что не водится здесь воронья
В. Висоцький
І що ж в нас за люди такі… Тільки-но зчухли бої, поховали загиблих та продовжуємо оплакувати їх, а навколомузейна зграя почала вовтузити все те, до чого вона не долучалася. Таке враження, що в одному з київських музеїв завершилися самі креативні ідеї, чи-то власні проблеми стали-таки нездоланними. Та стара платівка завжди смачніше за нову.
Думаю, немає потреби пояснювати невігласам чим займається національний комітет ІСОМ, тим більше тим заполошним, кому це взагалі не цікаво. Ні для кого не секрет, що в ІСОМї є спецназ та й взагалі, ми є силовою структурою, тож мали першими захопити музеї та вартувати їх. Звісно, наше музейне товариство заздалегідь знало ще до початку протистоянь, що музеї, а особливо фонди в Українському домі стануть полем бою. Та, зрештою, мова не про це.
У ложці, яка дорога до обіду, попри несмак відчувається якась відірваність від подій, які до речі відбувалися поруч. Чомусь авторку не цікавить Національний художній музей України, що перший опинився під загрозою або Національна парламентська бібліотека чи низка академічних інституцій. Мабуть гонитва за найхітовишими заходами завадила псевдоніму відстежувати події, що розгорталися на вулиці Грушевського.
Всім, хто рятував фонди Музею історії Києва, а серед них чимало ІСОМівців, було ясно, що звертатися до КМДА або до Міністерства — це втрачати час. Тому, повідомляючи про все: тривоги, прогнози на музейному просторі та, насамперед, у соціальних сітях, робили важку справу замість того, щоб плутатися під ногами на Майдані. Проте, думаю дуже здивуються, що робили її виявляється для піару. Цікаво, як цим можна скористатися? Може з істерикою підраховувати лайки на сайті та його додаткових сторінках. А може зариватися в справах громадських установ, де, окрім купи роботи, яка віднімає час та інколи висмоктує всі соки, є ще задоволення: тебе почули, тобі вдалося змінити ситуацію на краще або, та й взагалі, щось вдалося.
Позиція, яку зайняло керівництво Музею історії Києва під час загострення ситуації та днів затишшя — м«яко кажучи, дивує, і про це вже говорено. Висновки мають зробити як співробітники установи, так і Міністерство, подобається це комусь чи ні. Український комітет ІСОМ висновки також зробив, заснувавши спільно з національним комітетом ІСОМОS та бібліотечною асоціацією як складовою IFLAНаціональний комітет Блакитного щита. Зразу ж зазначу, що він не буде займатися «реально тривожною ситуацією», пов«язаною з проблемою оренди та опаленням квартири видатного діяча. Ця організація, покликана в міру своїх громадських можливостей захищати пам«ятки, яки опинилися в зоні бойових дій.
Спеціально, щоб ті, хто шукають арифмометр не витрачали час на фантазії про кремезних хлопців та дівчат, які своїми тілами прикривають пам«ятники Леніну або ще комусь, скажу, що цього, напевно, не буде. Сповіщати світову спільноту та конфліктуючі сторони про реальні загрози культурній спадщині та у будь який доступний спосіб доносити це до громадськості, ось основна задача Блакитного щита.
«Север, воля, надежда, страна без границ.Снег без грязи, как долгая жизнь без вранья.Воронье нам не выклюет глаз из глазниц, Потому что не водится здесь воронья.Кто не верил в дурные пророчества, В снег не лег ни на миг отдохнуть, Тем наградою за одиночествоДолжен встретиться кто-нибудь»
В. Висоцький «Белое безмолвие».
P.S. Та попри все, приємно відзначити, що працювали таки всі члени президії нашого комітету, крім, звісно, Лаєвського, але це вже інша історія.
Blue Shield Ukraine та Лаєвський Сергій, prostir.museum
© Ноосфера
