Пивний літопис Музею пивоваріння у Львові
Музей пивоваріння на території «Львівської пивоварні» — це подорож крізь сторіччя в історію виготовлення та споживання бурштинового напою, починаючи від стародавніх часів і до наших днів. Кожна сторінка цієї книги написана майстрами-пивоварами, які від покоління до покоління передавали любов до своєї справи та вміння вкладати душу у процес пивоваріння. 14 жовтня 2005 року під час святкування у Львові 290-ї рiчницi найстарішої української броварні був відкритий Перший в Україні Музей пивоваріння.
Пивний літопис
Бурштинова давнина
Ще 6000 р. до н. е. перші пивомани Шумерії і Вавилону насолоджувались ячмінним напоєм. Підтвердженням цьому є глиняні таблички, знайдені американськими археологами у 1935 році, на яких зображено дві людини в процесі роботи біля пивоварного казана, висічені на камені рецепти приготування напою, знайдені на території Межиріччя Євфрату і Тигру.
Шумери, вавілонці й ассірійці знали понад 70 сортів пива, що мали різні назви залежно від смаку, кольору й інших властивостей. Найбільш поширеним у Месопотамії було темне пиво, густе, з осадом, з невеликим вмістом алкоголю і кислуватим смаком. Гіркоти пиву надавали різноманітні суміші трав.
Археологічні розкопки єгипетських поховань 2400 р. до н. е. та живописні настінні зображення 2600 — 2190 рр. до н. е. дали змогу встановити і тогочасний процес приготування пива, який мало чим відрізняється від сучасного: ячмінь, який міг бути також і частково пророслим, подрібнювався і змішувався з водою, після чого заливався у ємності. Переброджений напій проціджували і приправляли.
Британські археологи під час розкопок у давній столиці Єгипту Тель-ель-Амарне знайшли залишки броварні кінця XV — початку XІV ст. до н. е., яку відносять до володінь храму Сонця цариці Нефертіті. Історики вважають, що центром пивоваріння древнього Єгипту було м. Пелузій в дельті Нілу, де виробляли його найкращі сорти.
Збереглися свідчення того, що пиво варили і в давній Індії, де його називали «Джохара». Основним злаком для отримання напою було сорго.
Древні китайці робили пиво з рису, а індіанці Америки — з кукурудзи, отримуючи з обсмажених зерен напій чорного кольору.
До древніх пивоманів відносять і аравійські народи: фрігійців, жителів Малої Азії в ІІ тис. до н. е. і фракійців, які населяли Балкани і низини Дунаю. Пили вони пиво з ячменю і пшона, додаючи до напою суміші трав для отримання неповторного багатства смаку.
Основна технологія варіння пива прийшла у Європу із Близького Сходу. Римські історики Пліній (у І ст. до н. е.) і Тацит (у І ст. н. е.) стверджували, що саксонці, кельти, північні і германські племена пили пиво, походження якого приписували саме шумерам. До І ст. до н. е. у Європі винайшли щонайменше 195 сортів ячмінного напою.
Середньовічне пиво
Період середньовіччя для пива був дуже важливим. Перш за все, це пов'язано з використанням нового компоненту — хмелю, який додавав напою оригінальної гіркоти. Деякі джерела вказують на те, що першими його почали використовувати східні фіни і татарські племена. Пізніше хміль додавали вже і пивовари Нідерландів і Північної Франції. Осередками броварства у Європі стали ордени монахів Франції, Бельгії і Німеччини, в Азії традиції пивоваріння підтримували буддиські ченці.
У цей же час відбувається розквіт торгівлі, який вимагає від пивоварів вийти на якісно новий рівень: 1360 р. магістрат Талліна дозволяє варити пиво для продажу тільки професійним броварам. Цьому факту передувало підписання акту у 1290 р. у місті Нюрнберг, на основі якого пиво дозволялось варити лише з ячменю, а пшеницю, овес і жито використовувати заборонялось.
Утворюються цехи, які об'єднують виробників пива окремих міст. Розквіт цього руху припадає на ХV — ХVІ ст. і основним його здобутком вважають покращення якості пива. Тоді ж приймають і відомий Баварський закон про чистоту пива, згідно якого основними складниками напою повинні були бути ячмінь, хміль, дріжджі і вода. До води теж були особливі вимоги: вона повинна була бути чистою і смачною.
Наше пиво
Найактивніше пивоварна галузь розвивалась у ХІХ — ХХ ст., що спричинено як розвитком науки і техніки, так і загальносвітовими суспільними змінами.
Індустріальна революція принесла механізацію у броварство. Винайдення холодильного обладнання у ХІХ ст. дало можливість варити пиво і влітку. У 1860 р. французький хімік Луї Пастер відкрив численні мікробіологічні частинки, які і до сьогодні використовуються у броварстві. Датський ботанік Еміль Хансен винайшов новий метод вирощування дріжджів, який почали активно використовувати європейські пивовари.
Тривалий термін зберігання давав можливість доставити пиво і до найвіддаленішого споживача. За період з 1840 по 1905 рр. світове виробництво пива зросло більше як у три рази.
Ще на початку ХХ ст. лідером серед виробників пива за обсягами звареної продукції була Німеччина, проте пізніше свою позицію вона розділила зі США і Англією.
У Львові пивоваріння почало розвиватися на початку ХV століття, коли створювалися і міцніли різноманітні ремісницькі цехи. Тоді виник і цех броварів.
1425 роком датовано перший статут цеху броварів, який зберігся до наших часів. Розвиток пивоваріння був стрімким і бурхливим. Поява необмеженої кількості броварень завдавала клопотів як міській владі, так і королівським намісникам. Тому в 1533 році король видав указ, що регламентував пивоварництво у місті.
Важливу роль у розвитку та вдосконаленні пивоваріння відігравали середньовічні монастирі. Монахи інколи ставали як ремісниками, так і глибокими знавцями броварства, маючи можливість в тиші монастирських келій досліджувати старовинні рукописи, вибирати з них найкращі рецепти та методи пивоваріння.
У другій половині ХVII століття граф Станіслав Потоцький надає монахам єзуїтам, право побудувати у Краківському передмісті Львова, на колишній землі Белзеччина, броварню, «щоб пиво варити своє і добре».
В 1715 році на Клепарові постало перше промислове броварне підприємство. Пиво насправді варили добре. Для нього брали чудову воду з місцевих артезіанських свердловин, якісний хміль та солод з ячменю найвищого ґатунку, і технологія виробництва була для тих часів досконалою. Пиво давніх львівських броварів швидко стало улюбленим напоєм не тільки на львівських теренах, воно набуло популярності у всій Європі.
Невдовзі броварня перетворилася в одного з найпотужніших виробників пива Австро-Угорської імперії.
Бувало, що пиво перевозили на величезні відстані, але й після далекої мандрівки воно зберігало свій смак. На ті часи це було дивиною. Бо єдиною запорукою збереження пива була його висока якість. Тому навіть коли Орден єзуїтів було позбавлено їхніх привілеїв та маєтностей, їхні права на пивоваріння у Львові перебрали спершу приватні власники, а трохи згодом — Львівська акціонерна спілка броварів. Кращі традиції пивоваріння зберігалися та помножувалися. Шанувальники у Європі знали пиво Bawar, Porter Іmperial, Exportowе за його високими смаковими якостями і за фірмовими скляними пляшками.
Зі встановленням у Львові радянської влади в історії пивоварні почався новий етап. Радянські господарники взяли броварню під особливий контроль. Це було найкраще пиво у Радянському Союзі. Його майже щодня відправляли до столу кремлівських чиновників. «Львівським» та «Жигулівським» (львівського розливу) частували пасажирів міжнародних морських рейсів та авіалайнерів.
Продукція львівських пивоварів була взірцем найвищої якості.
І навіть коли Союз розпався, і більшість відомих підприємств зазнали краху, ВАТ «Колос» встояв, хоча у підприємства було багато проблем. Давалися взнаки зношення обладнання, нестабільне постачання сировини, інші негаразди.
На сьогодні «Львівська пивоварня» — сучасне підприємство із новітніми технологіями виробництва, входить в сімку найпотужніших підприємств пивного ринку України і є безперечним лідером у Західному регіоні. Із розвитком потужності підприємства, відбулося покращення і якості продукції, про що свідчать ріст долі ринку пива «Львівське», збільшення потужностей виробництва Львівської пивоварні та велика кількість нагород на вітчизняних та міжнародних дегустаційних конкурсах.
Джерело: lvivbeermuseum.com
© Ноосфера
